"Тема 6. Тип Кільчасті черви"
6.1. Зовнішня та внутрішня будова
Ключові слова: Вторинна порожнина тіла, гідроскелет, кровоносна система, метамерія
Головне в темі: Тип Кільчасті черві – група трьохшарових, двобічно-симетричних вториннопорожнинних тварин з веретеноподібним тілом, в поперечному розрізі круглим.
Література:
1. Брэм А.Э. Жизнь животных: в 3-х т.- М.: Терра, 1992.
2. Акимушкин И.И. Мир животных: беспозвоночные. Ископаемые животные. – М.: Мысль, 1991.
3. Акимушкин И.И. Причуды природы. – М.: Мысль, 1981.
4. Старикович С.Ф. Самые обычные животные (про собак, ворон и божьих коровок). (Библиотека журнала «Химия ижизнь»). – М.: Наука, 1988.
6.1. Зовнішня та внутрішня будова
Для кільчастих червів (кільчики, анеліди) характерна поява наступних рис організації:
1) вторинної порожнини тіла (або целома);
2) кровоносної системи;
3) метамерії (сегментованості тіла).
Крім названих особливостей, що відіграють важливу роль в еволюції тварин, для кільчастих червів властиві також:
наявність спеціальних органів руху (параподій);
значний розвиток центральної нервової системи (ЦНС), що складається з надглоткового нервового вузла і черевного нервового ланцюжка з нервовими вузлами;
наявність замкненої кровоносної системи;
метанефридіальна будова видільної системи.
До цього типу належить близько 9 тис. видів. Серед кільчастих червів зустрічаються ектопаразити, однак основна маса видів - це вільноживучі (наземні, ґрунтові чи водні) організми. Тип підрозділяється на 3 класи: малощетинкові (олігохети); багатощетинкові (поліхети); п'явки. Будову та розмноження кільчастих червів розглянемо на прикладі першого класу.
Клас Малощетинкові черви нараховує близько 2500 видів. Серед малощетинкових зустрічаються як ґрунтові (дощовий черв’як), так і водні (трубочник) форми.
Тварини, що відносяться до цього класу, мають подовжену червоподібну форму тіла, яке виразно сегментоване і складається з великого числа "кілець". Звідси назва типу - кільчасті черви.
Мал. 3.6.17. Зовнішня будова дощового черв’яка
1 – поясок, 2 - кільця
У поперечному перерізі тіло округле, але разом з тим черевна сторона трохи сплощена в порівнянні зі спинною. Тіло вкрите щільним шкірним покривом, що складається з кутикули, під якою залягає шар епітелію. У шкірі червів є численні залозки, що виділяють слиз (особливо такі залози розвинені в ґрунтових червів, наприклад, дощових – секрет залоз полегшує просування тварин між частками ґрунту). Спеціальні органи пересування (параподії) у малощетинкових червів відсутні, а тіло вкрите зовні нечисленними короткими щетинками, наприклад, у дощових червів на кожному кільці розташовуються по 8 щетинок. Ближче до заднього, більш стовщеного, кінця тіла є особливе утворення, називане пояском. Воно виділяє слиз, який твердіє на повітрі й утворює кокон.
Під епітелієм розташовується м'язова система черва, що складається із шарів кільцевих м'язів і подовжніх м'язів. Безпосередньо до подовжніх м'язів з боку порожнини тіла примикає шар особливої тканини, що вистилає вторинну порожнину тіла (целому) і вкриває внутрішню поверхню м'язової системи і поверхню внутрішніх органів. Шар кутикули, епітелій, кільцеві і подовжні м'язи і шар вистілки целому у своїй сукупності утворюють шкірно-м’язовий мішок.
Мал. 3.6.18. Внутрішня будова кільчастих червів
3 – рот, 4 – перегородки між кільцями, 5 – спинна кровоносна судина, 6 – кишка, 7 – шлунок, 8 – черевна кровоносна судина,
9 – воло, 10 – кільцева судина, 11 – стравохід, 12 – нервовій вузол у членику черевця, 13 – глотка, 14 – навкологлоткове нервове кільце
Поряд із зовнішньою, у кільчастих червів відзначається також і внутрішня сегментація. Це виражається в наявності особливих перегородок між сегментами (диссепіментів), а також у сегментованості внутрішніх органів: у кожному кільці розташовується нервовий вузол, бічні випинання кишечнику, кільцеві кровоносні судини, метанефридії і статеві залози. Целом заповнений рідиною, в який знаходяться фагоцитуючі клітини, що за формою нагадують амеб. Очевидно, вони виконують захисну функцію, захоплюючи чужорідні частки. Целом, крім того, виконує функцію опори (є гідроскелетом, подібно первинній порожнині круглих червів), а також бере участь у процесах розмноження, виділенні речовин і їхньому транспорті. У тілі червів целом представлений двома заповненими рідиною мішками, відмежованими целотелієм.
Травна система. На передньому кінці тіла розташовується ротовий отвір, що переходить у глотку. Остання переходить у більш вузький стравохід, куди в дощових червів впадають три пари залоз, що виділяють лужний секрет. Він необхідний для нейтралізації гумінових кислот, що у великій кількості містяться в перепрілих рослинних залишках і ґрунтовому гумусі, яким харчуються ці тварини. Стравохід, розширюючись, переходить у зоб, а за ним починається один чи кілька мускулистих шлунків. У шлунку їжа, як правило, тільки подрібнюється. Переварювання ж відбувається в середній кишці, що має метамерну організацію. Далі йде задня кишка. З цієї частини кишечнику неперетравлені залишки виводяться в зовнішнє середовище через анальний отвір.
Кровоносна система замкнена, не має серця, рух крові по судинах здійснюється за рахунок пульсації їхніх стінок. Розрізняють спинну і черевну судини, з'єднані кільцевими перемичками (кільцевими судинами). Таким чином, кровоносна система також має метамерну організацію. Від основних судин відходять бічні, котрі сильно розгалужуються і утворюють густу мережу капілярів. Густа мережа судин і капілярів, що обплітає кишечник, називається кишковим сплетенням. У передній частині тіла кільцеві судини мають сильно стовщені стінки. Такі судини називають "серцями", хоча справжнього серця кільчасті черві не мають.
Газообмін у малощетинкових червів здійснюється через шкіру, справжніх органів дихання в них немає. В багатощетинкових є своєрідні, сильно розсічені шкірні вирости - зябра, що дозволяють їм дихати в морській і океанічній воді (особливо вони розвинені в тварин, що мешкають в нірках або грунтових ходах, що унеможливлює поверхневе дихання).
Видільна система представлена метанефридіями, що є в кожному сегменті тіла. Метанефридії починаються нефростомами, що являють собою війчасті лійки, які відкриваються в целомічну порожнину. Від нефростома відходить канал метанефридія, що пронизує перегородку між сегментами та відкривається назовні в наступному сегменті. Таким чином, продукти метаболізму, що надходять у целомічну порожнину, через нефростоми і канали метанефридіїв, виводяться з організму.
Нервова система представлена навкологлотковим нервовим кільцем і черевним нервовим ланцюжком. Верхня частина кільця утворена двома нервовими гангліями, від яких униз відходять кільцеві комісури (що з'єднуються під травною трубкою), при з'єднанні яких утворюються парні підглоткові ганглії (вузли). Від цих гангліїв бере початок черевний нервовий ланцюжок, що тягнеться вздовж всього тіла. В кожному сегменті він трохи товщає, у результаті чого утворюються ганглії відповідного сегмента. Від нервових вузлів відходять численні нерви, деякі з них закінчуються в шкірі рецепторами, що реагують на дотик, світло, температуру, хімічні подразники і т.д. Кільчасті черві незрівнянно більш чутливі до дії подразників у порівнянні з попередніми групами.
Статева система кільчастих червів може бути як роздільностатевою, так і гермафродитною. Для малощетинкових червів і, зокрема, для дощових червів, характерний гермафродитизм, який пов'язують з малорухомим способом життя та відсутністю в життєвому циклі стадій активного розселення. Статеві залози розташовуються в певних сегментах тіла. У дощового черва в 10 і 11 сегментах містяться по парі сім’яників, що лежать на черевній стороні. Від них беруть початок сім’яні канали, що переходять у сім'япроводи, які відкриваються на черевній стороні тіла черва. Яєчники дрібні, локалізуються в дощових червів у 13 сегменті. Тут же розташовуються лійки яйцепроводів, гомологічні нефростомам. Канали яйцепроводів продовжуються через міжсегментну перегородку, проникають у наступний членик (у дощових червів у 14-й) і там відкриваються назовні статевими отворами також на черевній стороні. Запліднення в гермафродитних малощетинкових перехресне. Дві особини, що копулюють, з'єднуються черевними поверхнями тіла. У цей час поясок виділяє слиз, що швидко твердіє і утворює муфту. В міру просування муфти уздовж тіл особин, що паруються, в неї спочатку відкладаються яйця, запліднювані потім сім’яною рідиною. Після цього черв’яки виповзають з муфти, і вона перетворюється на кокон. Весь розвиток яєць відбувається усередині кокона. З нього виходять вже добре сформовані молоді тварини.
6.3. Різноманітність кільчастих червів
До типу належить близько 9 тис. видів. Серед кільчастих червів зустрічаються ектопаразити, однак основна маса видів - це вільні (наземні, ґрунтові чи водні) організми. Тип підрозділяється на 3 класи:
малощетинкові (олігохети);
багатощетинкові (поліхети);
п'явки.
Клас малощетинкові черві (олігохети)
Водяні малощетинкові черві зариваються в багатий органічними залишками мул невеликих водойм чи калюж, часто сильно забруднених. Так, наприклад, трубочник (тубіфекс) у великій кількості зустрічається навіть у міських каналізаційних системах. Що стосується наземних малощетинкових, то це, як правило, ґрунтові мешканці, що харчуються рослинними залишками. Дощові черв’яки приносять велику користь, постійно розпушуючи ґрунт і сприяючи тим самим його аерації. Пропускаючи великі кількості ґрунту через свою травну систему, вони поліпшують її механічний склад, знищують рослинні залишки, що накопичуються в ній, сприяють прискоренню мінералізації органічних речовин і в такий спосіб підвищують родючість ґрунту.
Клас багатощетинкові черві (поліхети)
Мають сегментовано тіло, розвинені лопаті (параподії) з численними щетинками, які на передньому кінці тіла можуть утворювати зябровий апарат. Роздільностатеві, запліднення зовнішнє, розвиток з перетворенням (метаморфозом). Ведуть донний спосіб життя, деякі – вільно плаваючі організми, переважно в морях Світового океану. Представники - нереїда, піскожил.
Клас п’явки
Ектопаразити безхребетних і хребетних тварин, мають видовжене, часто плоске тіло, яке складається з 33 сегментів і несе на передньому і задньому кінцях дві присоски. Розвиток прямий, без перетворення, гермафродити. Медичну п’явку використовують при лікуванні деяких хвороб людини. Інші представники: кінська п’явка, несправжньокінська п’явка.