"Термінологічний словник"
Коментар
Особливість даного глосарія пов’язана з тим, що в ньому наведено не повні визначення (які, за пропозицією давньоримського оратора Цицерона, мають відповідати на сім ключових запитань: „Що? Як? Коли? Де? Чим? Чому? Навіщо?”), а лише відповідь на перше з запитань алгоритму Цицерона – ключове „Що? (Хто?)”. Але за допомогою посилання можна перейти до відповідного розділу дистанційного курсу та самостійно сформулювати повне визначення того чи іншого терміна. Завдяки такій побудові глосарія вдасться уникнути уявлення про існування незмінних, „остаточних” визначень для біологічних понять, а курс не виглядатиме як низка відокремлених термінів (щось на зразок бус), а як певна єдність знань.
Аберація – хромосомна мутація.
Авітаміноз - захворювання при нестачі вітамінів у їжі
Австралопітеки - група викопних людей
Автотроф – організм, здатний синтезувати органічні речовини з неорганічних.
Автоматія - здатність серця до незалежного виникнення збудження
Аглютинація еритроцитів - склеювання та осідання
аглютиніни - специфічні антитіла плазми крові
аглютиногени - специфічні антигени поверхні еритроцитів
Адгезія - прикріплення тромбоцитів до судинної стінки
Аденін – пуринова азотиста основа, що входить до складу ДНК-ових та РНК-ових нуклеотидів, а також АТФ.
Адреналін - гормон надниркових залоз і нейромедіатор
Адренокортикотропний гормон - гормон передньої долі гіпофізу
Актиноміцети – синонім: променисті грибки – таксон (клас) царства Дроб’янки.
Алель – альтернативний стан гена.
Альбуміни - білки плазми крові
Альвеоли - тонкостінні структури легень людини і ссавців, де відбувається газообмін
Альдостерон - гормон надниркових залоз
Амітоз – прямий спосіб поділу клітини, при якому не утворюється веретено поділу.
Анаболізм - пластичний речовин, сукупність процесів біосинтезу в організмі або клітині
Аналізуюче схрещування – схрещування особини, що має домінантний фенотип, з рецесивною гомозиготою з метою встановлення генотипу першої.
Аналогії – органи, що виконують спільні функції, але мають різне походження
Анафаза – фаза мітозу, на якій до полюсів клітини розходяться хроматиди (ідентичні хромосоми).
Андрогени - чоловічі статеві гормони
Анеуплоїдія – некратна зміна кількості хромосом в каріотипі.
Антиген - молекула (частина молекули) чужорідного походження, що викликає імунну відповідь
Антитіло - імуноглобуліни – клас захисних білків імунної системи, які взаємодіють з антитілами та викликають захисні реакції
Антропоген – третій період кайнозойської ери.
Ароморфоз – еволюційне перетворення, яке підвищує рівень організації організму і поліпшує можливості для пристосування до різноманітних умов існування.
Артерії - тип кровоносних судин
Архебактерії – відділ (підцарство) царства Дроб’янки.
Асиміляція - надходження та обмін речовин, сукупність процесів біосинтезу в організмі
Атавізм – ознака, притаманна віддаленим предкам нинішнього виду; в рідкісних випадках у деяких представників виду ця ознака проявляється.
Атріовентрикулярний вузол - один з вузлів – водіїв ритму серця
Ацетилхолін - неромедіатор нервової системи
Багрянки – відділ (за деякими даними, підцарство) водоростей (синонім: Червоні водорості).
Базальні ганглії - ядра сірої речовини в масі білої речовини головного мозку
Базедова хвороба - захворіння, пов’язане з надлишковою активністю щитовидної залози
Бактеріальна мікрофлора - групи бактерій-симбіонтів кишечнику
Бактеріальна спора – стан бактеріальної клітини, в якому вона може переживати несприятливі умови існування.
Бактеріофаг – вірус, що специфічно уражає бактеріальні клітини.
Бактерія – представник царства Дроб’янки
Бівалент – пара гомологічних хромосом, що перебуває в стані кон’югації під час профази першого поділу мейозу.
Біла речовина - мозку, сукупність відростків нервових клітин
Біогенетичний закон – індивідуальний розвиток особини (онтогенез) є коротким і швидким повторенням (рекапітуляцією) найважливіших етапів еволюції виду (філогенезу)
Біогеохімічний цикл – форма організації кругообігу речовин в природі; перехід хімічних елементів зі складу земної кори до складу живих організмів і у зворотному напрямку.
Біогеоценоз – взаємообумовлений комплекс наземного біоценоза і екотопа.
Біологічна мембрана – найважливіша клітинна структура, що складається з подвійного шару ліпідів, містить специфічні білки, має напівпроникні властивості.
Біологічний прогрес – явище збільшення чисельності, кількості популяцій, біопродуктивності, плодовитості, розширення ареалу та утворення нових підвидів і видів у межах виду.
Біологічний регрес – явище скорочення чисельності, кількості популяцій, біопродуктивності, плодовитості, звуження ареалу виду.
Біосфера – частина оболонок планети в межах поширення живих організмів та продуктів їх життєдіяльності.
Біосферний заповідник - заповідник, в якому охороняються унікальні об’єкти всесвітнього значення.
Біотоп – ділянка території чи акваторії, на якій існують однорідні абіотичні умови, зайнята біоценозом.
Біоценоз – сукупність популяцій організмів, об’єднаних спільним простором, між якими встановлені прямі або опосередковані трофічні зв’язки.
Бічна лінія - орган чуття кісткових риб
Бластодерма – стінка бластули.
Бластомери – клітини, що виникають в процесі дроблення.
Бластопор – отвір у бластодермі, що з’єднує бластоцель з навколишнім середовищем.
Бластоцель – порожнина бластули.
Бластула – одношаровий зародок, що утворився в результаті дроблення зиготи.
Боротьба за існування – постійна суперечність між потребами організму та умовами середовища.
Бризкальця - додатковий отвір дихальної системи риб, який з’єднує глотку з навколишнім середовищем, гомологічний порожнині середнього вуха вищих хребетних тварин
Бронхи - орган, частина дихальної системи (повітроносних шляхів)
Брунькування – спосіб вегетативного розмноження рослин і деяких нижчих тварин.
Бульба – підземна видозміна пагона.
Бульбокорінь – видозміна додаткового кореня.
Бурі водорості – відділ водоростей переважно морських з пластинчастою будовою.
Вазопресин - гормон задньої долі гіпофізу
Вакуолі – одномембранні органели рослин, що містять клітинний сік.
Вакцина - розчин антигенів або знешкоджених збудників захворювань, який викликає формування штучного активного імунітету
Вдих - дихальний рух, частина дихального циклу
Вегетативна нервова система - функціональний елемент нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх („вегетативних”) органів
Вегетативне розмноження – спосіб розмноження, при якому новий організм утворюється з соматичних клітин материнського організму і має такий самий генотип.
Вегетативні органи – органи вищих рослин, що забезпечують ріст, розвиток, живлення.
Вегетаційний період – проміжок часу в календарному році, протягом якого рослини ростуть, розвиваються і розмножуються.
Везикула – тимчасовий одномембранний міхурець, що забезпечує транспорт великих обсягів речовин між компартментами клітини.
Велике коло кровообігу - частина кровообігу людини та вищих хребетних тварин
Великі півкулі кінцевого мозку - відділ головного мозку
Вени - тип кровоносних судин
Вестибулярний апарат - орган чуття, який сприймає положення голови відносно сил тяжіння та прискорення
Виводкові пташенята - умовно виділений тип раннього розвитку птахів після вилуплення з яйця
Вид – група особин, морфологічно та генетично тотожних, що має спільне походження, мешкає тривалий час на спільній території, здатна схрещуватися і давати плодовите потомство.
Видоутворення – кінцевий результат мікроеволюції.
Видих - дихальний рух, частина дихального циклу
Відділи тіла - частини тіла багатоклітинних тварин, що відрізняються за морфологічними та анатомічними ознаками
ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, збудник СНІДу.
Віночок – сукупність пелюсток.
Віруси – царство, що об’єднує живі системи, які займають проміжне положення між живими організмами та неживою природою; проявляють ознаки живого тільки всередині живої клітини.
Вітаміни - низькомолекулярні біологічно активні речовини різної хімічної природи
Вітамін B6 (пірідксин)
Вітамін D (кальциферол)
Вітамін А (ретинол)
Вітамін В1 (тіамін)
Вітамін В2 (рибофлавін)
Вітамін В3 (пантотенова кислота)
Вітамін В12 (кобаламін)
Вітамін Вc (фолієва кислота)
Вітамін Е (токоферол)
Вітамін К (α-токоферол)
Вітамін Н (біотин)
Вітамін Р (біофлавоноїди)
Вітамін РР (нікотинова кислота, нікотинамід)
Вітамін С (аскорбінова кислота)
Вічко (Стігма) - клітинна структура Найпростіших і деяких водоростей, здатна реагувати на освітлення
Включення – скупчення в цитоплазмі речовин, що накопичилися в ході метаболізму або у якості запасних; мають вигляд гранул або краплин.
Внутрішній скелет - один з типів скелетних систем тварин
Водії ритму (пейсмекери) - групи збудливих клітин, здатних періодично генерувати збудження
Волокна провідної системи серця - видозмінені клітини серцевого м’яза, що проводять збудження по серцю
Волокна Пуркін'є - видозмінені клітини серцевого м’яза, що проводять збудження від пучка Гіса до клітин серцевого м’яза
Волоскові клітини - рецепторні клітини органів чуття
Волосся - рогове утворення шкіри людини і ссавців
Волосяна цибулина - утворена багатошаровим епідермісом структура, в якій формується волосся
Ворота нирки - ділянка нирки, на якій до органа входять кровоносні судини та нерви
Воротна вена печінки - велика вена кровоносної системи людини, що несе кров від органів травлення до печінки
Ворсинки - багатоклітинні складки стінок шлунково-кишкового тракту, які збільшують загальну площу всмоктувальної поверхні
Всмоктування поживних речовин з порожнини травної трубки
Всмоктування зворотне, реабсорбція в нирках
Вторинна порожнина тіла (целом) - тип порожнини тіла тварин, обмеженої стінками мезодермального походження
Вуглеводи – органічні речовини з емпіричною формулою Сn(H2O)n, де n>=3.
Вузол – частина пагона, на якій листок приєднується до стебла.
Вуса – наземні видозміни пагона, здатні вкорінюватися.
Вусики – видозміни листка, що допомагають закріплювати рослину в просторі.
Вухо - периферичний орган слухового аналізатора
Газообмін - процес обміну газами за рахунок вільної дифузії між рідинами, рідинами та повітрям тощо
Галофіти – рослини, що пристосувалися до життя на засолених грунтах.
Гальмування - процес переходу в неактивний стан нервової клітини, групи нейронів чи ділянки нервової системи в цілому
Гаметогенез – процес формування гамет.
Гаметофіт – стадія життєвого циклу рослин, на якій в них утворюються гамети і відбувається запліднення.
Гастрин - гормон шлунку, що бере участь в гуморальній регуляції виділення шлункового соку
Гаструляція – період ембріональної стадії онтогенезу тварин, на якій формуються другий і третій зародкові листки (ентодерма та мезодерма).
Гель – щільний колоїдний розчин.
Гем – небілкова частина молекули гемоглобіну.
Гемостаз, зсідання крові
Ген – ділянка ДНК, на якій закодована інформація про амінокислотний склад одного білку або про нуклеотидний склад однієї молекули РНК.
Генетика – наука, що вивчає закономірності спадковості та мінливості організмів.
Генетичний код – система нуклеотидів нуклеїнових кислот, послідовність яких визначає послідовність амінокислот в молекулах білків; звичайно визначається за нуклеотидами іРНК.
Генна інженерія – галузь сучасної селекції та молекулярної генетики, яка розробляє методи перебудови геномів організмів за допомогою вилучення або введення окремих генів чи їхніх груп.
Генна мутація – екзогенна зміна нуклеотидного складу молекули ДНК на рівні гену.
Геном – сукупність генів організму без урахування їх алельного стану; відповідає гаплоїдному набору хромосом.
Геномна мутація – екзогенна зміна хромосомного набору в каріотипі.
Генотип – сукупність генів організму з урахуванням їх алельного стану; відповідає кількості хромосом в каріотипі.
Генотипова мінливість – мутаційна, невизначена мінливість, яка торкається змін спадкового матеріалу на різних рівнях організації.
Генофонд – сукупність генів усіх особин, що формують популяцію.
Гетерозигота – організм, в генотипі якого один ген представлений двома різними алелями.
Гетерозис – явище підвищення життєздатності гібридів першого покоління від схрещування різних чистих ліній.
Гетероплоїдія – анеуплоїдія, некратна зміна кількості хромосом в каріотипі.
Гетеротрофи – організми, які використовують готові органічні речовини для забезпечення власної життєдіяльності.
Гібридизація – елемент селекційної роботи, в основі якого лежить об'єднання генетичного матеріалу різних клітин або організмів.
Гібридологічний аналіз – основний метод генетики.
Гідроскелет - один з типів скелетних систем тварин
Гідросфера – водна оболонка Землі.
Гіповітаміноз - захворювання, пов’язане з недостатнім надходженням вітамінів
Гіпоталамус - відділ головного мозку
Гіпотеза чистоти гамет – висунута Г. Менделем теза, згідно якої зріла гамета отримує тільки одну алель кожного гена; підтверджена пізніше експериментально.
Гіпотиреоз - захворювання, пов’язане з недостатньою активністю щитоподібних залоз
Гіпофіз - залоза внутрішньої секреції
Гістогенез – період онтогенезу, на якому формуються тканини.
Гістони – спеціальні білки, що входять до складу хромосом еукаріот.
Гіфи – нитки міцелію грибів.
Гладка ЕПС – ділянка ендоплазматичної сітки, на якій відсутні рибосоми і відбувається синтез ліпідів.
Глікоген – запасний полісахарид у тварин і грибів.
Гліколіз – безкисневий етап енергетичного обміну.
Глобуліни - білки плазми крові
Глотка - орган, частина травної трубки
Глюкагон - гормон підшлункової залози (та деяких інших залоз)
Глюкокортикоїди - гормони надниркових залоз
Головка – тип простого суцвіття.
Головний мозок - головний орган центральної нервової системи
Голозойний тип харчування - типово тваринний тип харчування, при якому їжа поглинається та перетравлюється всередині організму
Голосова щілина - отвір між голосовими зв’язками
Голосові зв'язки - зв’язки з м’язовими волокнами, коливання яких під час видиху приводить до генерації звуків
Голоцен – сучасна епоха Кайнозойської ери.
Гомеостаз - сталість внутрішнього середовища організму
Гомозигота – організм, в генотипі якого один ген представлений двома однаковими алелями.
Гомойотермність - здатність підтримувати сталу температуру тіла за рахунок метаболічних процесів, на відміну від пойкілотермності
Гомологічні хромосоми – парні хромосоми диплоїдного організму, мають однакові локуси, але можуть мати різні алелі генів, походять від батьків.
Гомології – органи, що розвиваються з однакових ембріональних закладок, але мають різну будову і виконують різні функції.
Гормон - біологічно активна речовина, що виділяється залозами внутрішньої секреції в кров і діє на віддалені органи-мішені
адреналін 04_02.doc
адренокортикотропний гормон 04_02.doc
альдостерон 04_02.doc.
андрогени 04_02.doc
вазопресин 04_02.doc
гастрин 04_02.doc
глюкагон 04_02.doc
глюкокортикоїди 04_02.doc
еритропоетин 04_02.doc,
естрогени 04_02.doc
інсулін 04_02.doc
кальцитонін 04_02.doc
катехоламіни 04_04.doc
кортизон 04_02.doc
лютеінізуючий гормон 04_02.doc
меланоцитстимулюючий гормон 04_02.doc
мелатонін 04_02.doc
мінералокортикоїди 04_02.doc,
катехоламіни 04_04.doc
кортизон 04_02.doc
лютеінізуючий гормон 04_02.doc
меланоцитстимулюючий гормон 04_02.doc
мелатонін 04_02.doc
мінералокортикоїди 04_02.doc,
паратгормон, 04_02.doc
ренін 04_02.doc
секретин 04_02.doc
соматомедини 04_02.doc
соматотропний гормон (гормон росту 04_02.doc
тестостерон 04_02.doc
тимозини і тимопоетини 04_02.doc
тиреотропін 04_02.doc
тироксин 04_02.doc і трийодтиронін 04_02.doc,
фолікулостимулюючий гормон 04_02.doc
холєцистокінін 04_02.doc
Гормони-антагоністи - пари гормонів з протилежною дією
Гортань - орган, частина дихальної системи (повітроносних шляхів)
Гриби – царство живих організмів, у властивостях яких поєднуються деякі ознаки рослин і тварин.
Грибниця – міцелій, вегетативне тіло гриба.
Грудна клітка - частина скелету людини
Грунт – верхній шар літосфери, що утворився в результаті життєдіяльності організмів, складається з грунтових часток і грунтового розчину.
Групи крові - особливості крові, зумовлені наявністю певних білків у мембранах еритроцитів і плазмі крові
Гуанін – пуринова азотиста основа, входить до складу ДНК-ових та РНК-ових нуклеотидів та ГТФ.
Губчаста кісткова речовина - тип кісткової речовини з арочно-сітчастим розташуванням кісткових пластинок і значними порожнинами між ними
Дванадцятипалая кишка - орган, частина травної трубки
Двостулковий (мітральний) клапан - стулковий клапан лівої половини серця людини (між лівим передсердям і лівим шлуночком)
Дводольні – клас вищих рослин відділу Покритонасінні.
Дводомні рослини – мають одностатеві квітки, що формуються на різних рослинах.
Двостатеві квітки – мають тичинки і маточки.
Дегенерація – спрощення організмів у процесі еволюції.
Дезоксирибоза – моносахарид пентоза, що входить до складу ДНК-ових нуклеотидів.
Делеція – вид хромосомної мутації (аберації), при якій втрачається ділянка хромосоми.
Денатурація – втрата 2 – 4 рівнів організації білкової молекули.
Денце – частина цибулини – видозміненого пагона, має стеблове походження.
Дерма - середній шар шкіри людини та ссавців
Дивергенція – явище розходження ознак серед потомків як наслідок пристосувань предків до різних умов довкілля.
Дигібридне схрещування – схрещування, при якому враховується спадкування двох генів.
Дисиміляція – сукупність біохімічних процесів розпаду макромолекул в клітині, вивільнення енергії хімічних зв'язків і запасания її у молекулах АТФ.
Диференційована зубна система - особливість зубної системи ссавців (і людини), зумовлена наявністю різних за формою та призначенням груп зубів (ікла, різці, кутні зуби)
Дихальний об’єм - кількість повітря, що людина вдихає і видихає при спокійному диханні
Дихальний центр - нервовий вузол довгастого мозку
Дихальний цикл - періодичний процес зміни об’єму органів дихання, що супроводжується вентиляцією легень і газообміном з кров’ю
Діастола - фаза серцевого циклу
Діастолічний тиск - тиск крові у великих артеріях під час розслаблення серця, нижнє значення при вимірюванні сфінгоманометром
Діатомові водорості – відділ водоростей, клітини яких мають кремнеземові капсули.
Діафрагма - м’язова перегородка людини та ссавців, що відокремлює грудну порожнину від черевної, бере участь в дихальних рухах
Домінантність – властивість генів проявлятися в кожному поколінні, в гомозиготному та гетерозиготному стані.
Дрейф генів – випадкові зміни концентрації генів у генофонді популяції, спричинені її малою чисельністю.
Дріжджі – група мікроскопічних вищих грибів, що забезпечують життєдіяльність розщепленням вуглеводів; багато штамів дріжджів використовуються людиною.
Дроб’янки – царство живих організмів, що об’єднує одноклітинних та нитчастих прокаріот.
Дроблення – процес мітотичного поділу зиготи, при якому новоутворені клітини не ростуть, а інтерфаза між поділами відсутня.
Друга сигнальна система - сигнальна система людини (можливо, й деяких тварин), в якій інформація передається за допомогою вторинних сигналів, що не відповідають первинному впливу на органи чуття (мова, символи тощо)
Дуплікація – хромосомна мутація (аберація), при якій одна й та ж ділянка подвоюється, а хромосома подовжується.
Екзоскелет - один з типів скелетних систем тварин
Екологічна ніша – сукупність параметрів факторів навколишнього середовища, необхідних для забезпечення життєдіяльності представників виду.
Екологічні зв'язки, стійкі відносини між організмами різних видів у природних угрупованнях
Трофічні (харчові)
Екстерорецептори - тип рецепторів за походженням сигналу
Ектодерма - зовнішній шар клітин кишковопорожнинних
Ектодерма один з трьох зародкових листків (зовнішній)
Елатери – придатки спор хвоща польового, що допомагають розповсюдженню в просторі.
Елонгація – етап трансляції, на якому відбувається нарощування поліпептидного ланцюга.
Ембріогенез – процес розвитку зародка.
Ембріон – зародок, у якого ще остаточно не сформовані органи.
Ембріональна індукція – вплив однієї частини зародка на сусідні частини, який визначає диференціацію останньої.
Емоції - природжена властивість психіки людини та вищих тварин надавати особистісну оцінку інформації, що надходить
Ендемічний вид – вид, поширений на обмеженій території (має вузький ареал).
Ендокард - внутрішній шар серця, ендотеліальний шар
Ендокринні залози - залози, що не мають протоків, які відкривались би на поверхню чи в порожнину тіла, а виділяють секрети в кров (або інші рідини організму)
Ендоплазматична сітка – ЕПС, клітинна органела, утворена мережею мембранних трубочок, цистерн і овальних везикул.
Ендосперм – запас поживних речовин в насінині; у багатьох дводольних відсутній як окрема структура, тому що поживні речовини накопичуються в сім’ядолях.
Енергетичний обмін – сукупність процесів розщеплення речовин в клітині з виділенням енергії.
Ентодерма - один з трьох зародкових листків (внутрішній)
Ентодерма - внутрішній шар клітин кишковопорожнинних
Епідерміс - поверхневий шар шкіри людини та тварин, утворений багатошаровим епітелієм
Епікард - зовнішній сполучнотканинний шар серця
Епітеліальна тканина - група тканин людини та тварин
Епіфіз (шишкоподібна залоза) - залоза внутрішньої секреції
Епіфіти – життєва форма рослин, що поселяються на стовбурах дерев.
Еритропоетин - гормон, що регулює утворення еритроцитів (еритропоез)
Еритроцити - червоні кров’яні тільця, клітини крові, що мають двовгнуту форму та беруть участь у транспортуванні газів організмом
Естрогени - гормони жіночої статевої системи
Еякуляція - процес випорскування сперми (рідини з чоловічими статевими клітинами)
Жалкі клітини (кнідобласти) - група клітин ектодерми кишковопорожнинних тварин
Жива система – система, здатна самостійно рухатися, розмножуватися, реагувати на зовнішні подразники, підтримувати постійність параметрів власного внутрішнього середовища.
Жилки – пучки провідної та механічної тканин, розміщені у товщі листкової пластинки.
Жири – ефіри гліцерину і високомолекулярних жирних кислот.
Жирове тіло - пасивний орган виділення комах, що накопичує жиророзчинні токсичні речовини, запобігаючи отруєнню організму
Життєва ємність легень - найбільша кількість повітря, видихуваного після максимального вдиху
Жовтий кістковий мозок - жирова тканина порожнини трубчастих кісток
Жовчі , секрет печінки - розчин жовчних кислот і низькомолекулярних речовин
Зав’язь – частина маточки, у якій знаходяться один або кілька насінних зачатків.
Загальна ємність легень - кількість повітря, що міститься в легенях на рівні максимального вдиху
Задній мозок - відділ головного мозку
Заказник природи – форма територіальної охорони природи; ділянка території чи акваторії, де встановлюють певні обмеження використання природних ресурсів.
Закони Менделя – фундаментальні закономірності спадкування ознак організмами, що розмножуються статевим способом, відкриті чеським вченим Г. Менделем у XIX ст.
Залишковий об’єм - кількість повітря, що залишається в легенях після максимального видиху
Залоза змішаної секреції - залоза, різні частини якої функціонують як залози внутрішньої та зовнішньої секреції
Залоза підшлункова - залоза травної системи людини, функціонально – залоза змішаної секреції
Залози слинні - залози травної системи людини та багатьох тварин, що виділяють секрети (слину) в ротову порожнину
Замінні амінокислоти - частина амінокислот, які входять до складу білкових молекул і могуть бути синтезовані в організмі.
Запліднення – процес злиття чоловічої та жіночої гамет, унаслідок чого утворюється зигота.
Заповідник - форма територіальної охорони природи; ділянка території, де забороняються будь-які види господарської діяльності, суворо регламентується відвідування, існує штат співробітників, ведеться Літопис природи.
Зародковий листок – шар клітин гаструли.
Зародковий мішок – основна частина насінного зачатку, що містить яйцеклітину, антиподи, синергіди.
Заросток – гаметофіт більшості спорових рослин.
Збудження - процес переходу в активний стан нервової клітини, групи нейронів чи ділянки нервової системи в цілому (а також сам цей стан)
Здоров’я -стан повного фізичного та психічного благополуччя організму
Зернівка – тип сухих плодів.
Зернисті (гранулоцити) лейкоцити - група лейкоцитів з гранулами включень в цитоплазмі, які добре видно при мікроскопічному дослідженні
З'єднання кісток - спосіб контакту між двома кістками (чи більшою кількістю), який зумовлює їхнє взаємне розташування та ступінь рухливості
напіврухомі
нерухомі
рухомі
Зигота - диплоїдна клітина, що утворюється внаслідок злиття гамет і дає початок новому організму
Золь – нещільний колоїдний розчин.
Зона кущіння – частина зародка насінини, де закладаються зародкові стебло, корінь, листки.
Зсідання крові - багатоступеневий процес зупинення кровотечі при порушенні цілісності судин
Зуби - кісткові утворення на щелепах, пов’язані з харчуванням
Зябра - орган дихання, в якому газообмін здійснюється між рідинами організму та водою
Ідентичні хромосоми – хромосоми, що утворюються в інтерфазі клітини у результаті редуплікації; містять однакові алелі генів.
Ідіоадаптація – зміна в будові організмів, спрямована на пристосування до альтернативних умов існування або живлення, за якої не змінюється загальний рівень організації.
Ізоляція – головна умова підтримання динамічних процесів у генофонді популяції.
Імплантація - процес перенесення групи клітин (органу, фрагментів тканин) від одного організму до іншого
Імунітет - здатність організму відрізняти притаманні йому речовини від чужорідних і знешкоджувати небезпечні агенти
неспецифічний імунітет
специфічний імунітет
набутий активний імунітет
набутий пасивний імунітет
неспецифічний гуморальний імунітет
неспецифічний клітинний імунітет
природний активний імунітет
природний пасивний імунітет
Імуноглобуліни - білки імунної системи, антитіла
Інбридинг – схрещування споріднених особин, яке збільшує частку гомозиготних особин у популяції, оскільки в цьому випадку висока імовірність того, що батьки мають однакові алелі.
Інверсія – хромосомна мутація, що полягає в оберненні ділянки хромосоми на 180о.
Інсулін - гормон підшлункової залози
Інтеркінез – період між першим та другим поділом мейозу.
Інтерорецептори - тип рецепторів за походженням сигналу
Інтерфаза – період мітотичного циклу, на якому клітина виконує свої функції, подвоює генетичний матеріал і готується до мітозу.
Інформаційна РНК – вид РНК, що переносить спадкову інформацію з молекули ДНК до місця трансляції; зріла іРНК є матрицею (мРНК).
Кальцитонін - гормон щитоподібної залози
Капіляри - тип кровоносних судин
Капсид – білкова оболонка вірусної частки.
Капсула – у бактерій – слизова оболонка навколо клітини, що виникає в сприятливих умовах.
Карбоксилювання – включення молекули вуглекислого газу до складу органічної речовини.
Каріоплазма – вміст ядра клітини.
Каріотип – набір хромосом в ядрі соматичної клітини.
Катаболізм - енергетичний речовин, сукупність процесів розщеплення в організмі або клітині
Кишковий сік - розчин травних ферментів та інших речовин (в т.ч. низькомолекулярних), що виділяється залозами стінок кишечнику та травними залозами
Кінцевий мозок - відділ головного мозку
Клітина – елементарна жива система, що є основою будови, життєдіяльності, розмноження, індивідуального розвитку прокаріот та еукаріот; являє собою диференційовану цитоплазму, оточену напівпроникною мембраною; поза клітиною немає проявів життя.
Клітинна стінка – поверхневий апарат клітин рослин, грибів, дроб’янок.
Клітини імунної пам'яті - клітини імунної системи, що беруть участь у зберіганні та відтворенні інформації про контакт з певними чужорідними речовинами (антигенами) шляхом виділення антитіл
Клітинний центр – центросома – складається з двох центріолей і променистої сфери навколо них, не має мембранної оболонки. Перед поділом клітини центріолі розходяться в протилежні сторони і формують полюси клітини.
Клітинний цикл – проміжок часу з моменту появи клітини і до моменту її зникнення.
Клон – сукупність клітин або особин, які виникли від спільного предка нестатевим шляхом і є генетично однорідною.
Кнідобласти (жалкі клітини) - група клітин ектодерми кишковопорожнинних тварин
Коацерват – гіпотетична первісна ізольована самовідтворювана система за О.І. Опаріним.
Кодомінування – форма взаємодії алельних генів.
Кодон – триплет нуклеотидів кодуючого ланцюга молекули ДНК.
Колбочки - один з типів фоторецепторів сітківки ока
Колінеарність – властивість, що зумовлює відповідність між послідовностями триплетів нуклеотидів (кодонів) нуклеїнових кислот і амінокислот поліпептидних ланцюгів.
Комбінативна мінливість – форма спадкової мінливості.
Компактна кісткова речовина - тип кісткової речовини зі щільним розташуванням кісткових пластинок у вигляді концентрично розташованих трубок навколо каналів з кровоносними судинами та нервами (остеон)
Комплекс Гольджі – клітинна органела, утворена з плоских дископодібних мембранних цистерн, мішечків, трубочок і везикул, серед яких є проксимальні (розміщені ближче до ядра) та дистальні (далі від ядра).
Комплементарність – форма взаємодії неалельних генів.
Кон'югація - форма статевого розмноження деяких бактерій, водоростей і найпростіших
Консумент – елемент екосистеми, організм, що живиться готовими органічними речовинами.
Копуляція - форма розмноження деяких найпростіших
Кора великих півкуль - ділянка великих півкуль кінцевого мозку, що вкриває їхню поверхню, утворена сірою речовиною
Коркова речовина нирки - анатомічно виділений шар нирок, в якому знаходяться переважно клубочковий апарат і звивисті канальця нефронів
Кортизон - гормон надниркових залоз
Крила комах – вирости тіла, пристосовані для польоту
Кристи – впинання внутрішньої мембрани мітохондрій.
Кроманьйонці - одна з груп викопних людей (нові люди, неоантропи, люди сучасного типу)
Кросинговер – обмін однаковими ділянками гомологічних хромосом в профазі першого поділу мейозу.
Лактоза – молочний цукор; дисахарид, що складається з глюкози і галактози.
Легені - орган дихання людини и хребетних тварин
Легені земноводних - орган дихання
Лейкоцити - безбарвні клітини крові
Лейкопласти – пластиди, що містять слабко розвинені тилакоїди, власну ДНК, рибосоми.
Летальний ген – ген, що в гомозиготному стані спричинює смерть на ембріональному етапі.
Линяння - процес зміни щільних покривив у тварин
Лізосома – клітинна органела у всіх клітинах рослин і тварин, що містить різні види гідролітичних ферментів.
Лімбічна система - функціональне об’єднання структур великих півкуль (базальні ганглії, гіпокамп, мигдалини) та проміжного мозку (таламус, гіпоталамус), що беруть участь у формуванні емоцій
Лімфа - транспортна (дренажна) система організму людини та тварин
Лімфатичні вузли - органи лімфатичної системи
Лімфатичні капіляри - органи лімфатичної системи
Лімфатичні протоки - органи лімфатичної системи
Лімфоцити - клітини крові, гранулярні лейкоцити, що беруть участь в реакціях імунітету
В-лімфоцити
T-лімфоцити
Т-кіллери
Т-клітини пам'яті
Т-хелпери
Ліпіди – прості та складні органічні сполуки з масою до 1500 дальтон, що розчииняються в неполярних розчинниках (ацетон, низькоатомні спирти, хлороформ).
Літосфера – тверда оболонка Землі.
Локус – постійне місце гена в хромосомі.
Луска ктеноїдна - тип луски кісткових риб
Луска плакоїдна - тип луски хрящових риб
Луска циклоїдна - тип луски кісткових риб
Людина вміла - один з видів викопних людей
Людина прямоходяча - один з видів викопних людей
Лютеінізуючий гормон - гормон передньої долі гіпофізу
Магнітосфера – оболонка Землі, що складається з ядерних часток, утримуваних магнітним полем планети.
Макроеволюція – еволюційні процеси, в результаті яких виникають таксони рівнем вищі, ніж види (роди, родини, класи, типи, царства).
Макроергічний зв’язок – хімічний зв’язок, що легко руйнується і віддає енергію.
Макронуклеус - одно з ядер інфузорій, вегетативне
Макрофаги - клітини крові, лейкоцити, здатні до фагоцитозу
Мале коло кровообігу - частина кровообігу людини та вищих хребетних тварин
Мальпігієві судини - орган видільної системи безхребетних
Мантійна порожнина - багатофункціональний орган молюсків, утворений мантією
Мантія -шкірна складка молюсків
Маткові (фаллопієві) труби - орган жіночої статевої системи, до якого потрапляє яйцеклітина після овуляції і де найчастіше відбувається запліднення
Маточка – жіноча частина квітки, складається з одного чи кількох плодолистків, містить зав’язь, стовпчик, приймочку.
Матриця – в молекулярній біології – біополімер, на якому синтезується інший біополімер.
Матрична РНК – матриця в процесі трансляції.
Медіатори (нейромедіатори) -, біологічно активні речовини, які здійснюють (або гальмують) передачу збудженні від однієї нервової клітини до іншої (або м’язової клітини) в синапсах
Медуза - стадія життєвого циклу багатьох кишковопорожнинних
Мезодерма - один з трьох зародкових листків (зовнішній)
Мезоглея - драглистий шар між двома шарами клітин кишковопорожнинних
Мезофіти – екологічна група рослин, що пристосувалася до помірних умов зволоження.
Мейоз – спосіб поділу клітини, в результаті якого з однієї диплоїдної клітини утворюється чотири гаплоїдні; обов’язковий етап гаметогенезу.
Меланоцитстимулюючий гормон - гормон середньої частки гіпофізу
Мелатонін - гормон середньої частки гіпофізу
Менструальний цикл - періодичний процес формування статевих клітин, розвитку та відторгнення епітелію матки (ендометрію), виділення статевих гормонів у жіночому організмі
Менструація - періодичний процес виведення з організму відторгнутого епітелію матки (ендометрію) у жіночому організмі
Мертвий простір - об’єм дихальної системи в ділянках, де не відбувається газообміну
Метаболізм - обмін речовин, сукупність процесів в організмі або клітині
Метамерія - поділ тіла тварин на подібні за будовою сегменти
Метанефридії - орган видільної системи безхребетних
Метафаза – фаза мітозу, на якій подвоєні хромосоми розташовуються на екваторі клітини.
Механічна тканина – у вищих рослин складається з клітин з потовщеними стінками.
Механорецептори - тип рецепторів за природою сигналу
Мичкувата коренева система – тип кореневої системи, що складається виключно з додаткових коренів.
Міграція генів – один з факторів мікроеволюції; проявляється, коли особини з інших популяцій випадковим чином схрещуються з місцевими, залишаючи потомство. При цьому вони передають наступним поколінням алелі, яких у місцевій популяції могло зовсім не бути або вони були рідкісні.
Міжклітинна речовина - тканин внутрішнього середовища
Мікориза – симбіоз гриба з кореневою системою вищої рослини.
Мікронуклеус - одно з ядер інфузорій, генеративне
Мікроспора – чоловіча спора рослини, з якої формується чоловічий гаметофіт.
Мікротрубочки – немембранні клітинні органели з глобул тубуліну та інших білків, формують цитоскелет і транспортують іони.
Міксотроф – організм, здатний залежно від умов провадити гетеротрофне або аутотрофне живлення.
Мінералокортикоїди - гормони коркової речовини надниркових залоз, що регулюють обмін мінеральних солей
Міокард - середній, м’язовий шар серця
Мінливість – фундаментальна властивість організмів змінювати свої ознаки і властивості під впливом умов середовища.
Мітоз – непрямий спосіб поділу клітин, що супроводжується утворенням веретена поділу, проходить із зміною кількох фаз і завершується утворенням двох нових клітин, ідентичних материнській.
Мітохондрії – овальні двомембранні клітинні органели, синтезують АТФ; зовнішня мембрана гладенька, внутрішня утворює впинання – кристи.
Міцелій – вегетативне тіло гриба, складається з гіфів.
Множинні алелі – алелі гена, що утворилися в результаті мутацій в одному й тому ж локусі хромосоми.
Мова - продукт вищої нервової діяльності людини, який полягає в формуванні системи конкретних і абстрактних понять і правил їх об’єднання у вислови
Модифікаційна мінливість – визначена, неспадкова форма мінливості, що є проявом адаптаційних властивостей організмів.
Мозкова речовина нирки - анатомічно виділений шар нирок, в якому знаходяться переважно клубочковий апарат і звивисті канальця нефронів
Мозолисте тіло - крупний пучок провідних шляхів білої речовини головного мозку, що з’єднує між собою ліву та праву півкулі кінцевого мозку
Мозочок - відділ головного мозку
Моногібридне схрещування – схрещування, в ході якого контролюється спадкування одного гена.
Моносахариди – одномолекулярні вуглеводи.
Моноцити - клітини крові, група агранулярних лейкоцитів
Морула – стадія формування бластули, на якій відсутній бластоцель.
Мошонка - зовнішній орган чоловічої статевої системи
Муцин - компонент слизу травних соків (слини, шлункового соку)
Муреїн – пептидоглікан, речовина, з якої в основному побудовані клітинні стінки бактерій.
Мутація – рідкісна, випадкова зміна спадкового матеріалу, що не має адаптивного значення, нижньої межі прояву; є фактором невизначеної форми мінливості і важливим еволюційним фактором.
М'язи-антагоністи - пари м’язів з протилежною дією
М'язи-синергісти - пари (групи) м’язів з подібною дією
М'язова тканина - група тканин людини та тварин
Навколозяброва (атріальна) порожнина - особлива порожнина тіла в безчерепних хордових
Нагнізні пташенята - умовно виділений тип раннього розвитку птахів після вилуплення з яйця
Надгортанник - хрящ, що закриває вхід до гортані та запобігає потраплянню їжі в дихальні шляхи
Наддомінування – форма взаємодії алельних генів.
Надниркові залози (наднирники) - залоза внутрішньої секреції
Насінина – результат розвитку насінного зачатку в зав’язі маточки.
Насінна шкірка – результат розвитку покривів насінного зачатку.
Насінний зачаток – елемент внутрішньої будови зав’язі маточки.
Напіврухомі з'єднання кісток - тип з’єднання кісток у скелеті людини
Національний природний парк - форма природоохоронних територій
Неандерталець - один з видів викопних людей, давні люди (палеоантропи)
Незамінні амінокислоти - група амінокислот, що не синтезуються в організмі людини та мають надходити з їжею
Незернисті (агранулоцити) лейкоцити -
Нейрон, клітина нервової тканини, структурна одиниця нервової системи
Аферентні (рецепторні, чутливі, доцентрові)
Еферентні (ефекторні, рухові, мотонейрони, відцентрові)
Нейромедіатори - біологічно активні речовини, які здійснюють (або гальмують) передачу збудженні від однієї нервової клітини до іншої (або м’язової клітини) в синапсах
Неповне домінування – форма взаємодії алельних генів.
Непрямий онтогенез – тип онтогенезу, протягом якого змінюється кілька життєвих стадій.
Нерв - складова частина периферичної нервової системи хребетних тварин і людини
Нервова система гангліозного типу - тип нервової системи тварин з виділеними скупченнями нервових клітин (гангліями)
Нервова система дифузного типу - тип нервової системи тварин з рівномірним розташуванням нервових клітин без утворення компактних скупчень
Нервова тканина - група тканин людини та тварин
Нервові вузли (ганглії) - складова частина периферичної нервової системи хребетних тварин і людини
Нерухомі з'єднання кісток - тип з’єднання кісток у скелеті людини
Неспадкова (визначена) мінливість – проявляється у всіх особин виду однаково під дією певного чинника і зникає, якщо ця дія припиняється.
Нестатеве розмноження – спосіб розмноження без утворення гамет і запліднення.
Нефрон - структурна та функціональна одиниця нирок
Нирки - орган видільної системи людини та хребетних тварин
тазові нирки - вищих хребетних (амніот)
тулубові нирки - нижчих хребетних (анамній)
Ниркова миска - анатомічна структура нирки, порожнина, де збирається сеча
Нігті - рогове утворення шкіри людини і приматів
Ноосфера – за В. Вернадським, - етап розвитку біосфери, на якому людина має визначальний вплив на її функціонування.
Норадреналін - нейромедіатор
Норма реакції – межі, в яких може змінюватися прояв дії гена.
Нуклеоїд – кільцева молекула ДНК, розташована в цитоплазмі та зв'язана з деякими білками; у прокаріот є єдиним носієм спакової інформації.
Нуклеотид – молекула, що складається з моносахариду пентози, азотистої основи та залишку ортофосфорної кислоти.
Обмін речовин -метаболізм, сукупність процесів в організмі або клітині
Оболонки травної трубки:
Овогенез – процес розвитку жіночих гамет – яйцеклітин.
Овуляція - процес виходу яйцеклітини з яєчника
Однодомні рослини – утворюють двостатеві квітки, або одностатеві, розміщені на одній рослині.
Окістя - зовнішній шар кістки
Окситоцин - гормон задньої долі гіпофізу
Онкотичний тиск - частина осмотичного тиску, що створюється високомолекулярними сполуками (біополімерами) розчину
Ооцит другого порядку - жіноча статева клітина в період росту та дозрівання після мітотичного поділу та періоду росту
Ооцит першого порядку - жіноча статева клітина в період росту та дозрівання після першого мейотичного поділу
Оплодень – стінка плода.
Оптична системи ока - структури очного яблука, що беруть участь в заломленні променів світла
Органели – елементи протопласту, цитоплазматичні структури мембранної та немембранної будови, що виконують специфічні функції.
Органогенез – етап ембріонального періоду онтогенезу, на якому відбувається формування органів.
Основний (остаточний) хазяїн - тварини, в тілі яких паразити досягають статевої зрілості
Остеобласти - клітини кісткової тканини
Остеокласти - клітини кісткової тканини
Остеон - структурний елемент щільної кісткової тканини
Остеоцити - клітини кісткової тканини
Острівці Лангерганса - групи клітин підшлункової залози з внутрішньо-секреторною функцією
Павутина - білкові нитки, що утворюються в павутинних бородавках павукоподібних (і деяких комах)
Павутинні бородавки - видозмінені черевні кінцівки павукоподібних (і деяких комах), що виділяють павутину
Пагін – універсальний вегетативний орган вищих рослин, складається з стебла і розміщених на ньому листків та бруньок.
Пазуха листка – кут між стеблом і листком на пагоні.
Палички - один з типів фоторецепторів сітківки ока
Пам'ять - здатність певних систем (нервової, імунної тощо) сприймати, зберігати та відтворювати певну інформацію
Параподії - парні вирости тіла кільчастих червів
Парасимпатична нервова система - відділ вегетативної нервової системи, що відповідає за переведення органів у стан спокою
Паратгормон - гормон пар щитоподібних залоз
Паращитоподібні залози - залози внутрішньої секреції
Паренхімна клітина – рослинна клітина рівномірно-кутастої або дещо видовженої форми.
Партеногенез – розвиток організму з незаплідненої яйцеклітини (овоцита).
Пелікула - білкова оболонка інфузорій та деяких інших найпростіших тварин
Пелюстки – елементи віночка, походять від стерильних тичинок.
Пепсин активна форма протеолітичного ферменту шлункового соку
Пептидні зв'язки – ковалентні зв'язки між альфа-атомом карбону однієї амінокислоти та альфа-атомом нітрогену іншої.
Первинна порожнина тіла - тип порожнини тіла, не обмеженої зі всіх боків стінками мезодермального походження
Передміхурова залоза (простата) - залоза зовнішньої секреції чоловічої статевої системи
Передсердя -частина (камера) серця людини та тварин
Переливання крові - процес перенесення частини крові від однієї людини (донора) до іншої, яка через хворобу чи кровотечу на це потребує (акцептор)
Перикард - зовнішня сполучнотканинна оболонка серця
Перистальтика - хвилеподібні рухи стінок шлунково-кишкового тракту
Периферична нервова система - частина нервової системи хребетних тварин і людини, що складається з черепно- та спинномозкових нервів, нервових гангліїв і сплетінь, що знаходяться в органах і тканинах організму
Печінка - багатофункціональний орган травної системи тварин і людини
Пилкова камера – внутрішня структура пиляка, де формується пилок.
Пилкова трубка – структура, що утворюється в маточці після запилення; починає формуватися за рахунок вегетативної клітини пилкового зерна.
Пилкове зерно – структура насінних рослин, що прийшла на зміну чоловічому гаметофіту спорових рослин.
Пилок – сукупність пилкових зерен.
Півмісяцеві клапани - клапани серця (між шлуночками та артеріями) та судин, утворені кишенєподібними структурами
Пиляк – частина тичинки, в якій містяться пилкові камери.
Пігмент – барвник біогенного походження.
Підшкірна жирова клітковина - найглибший шар шкіри людини та ссавців
Підшлункова залоза - залоза змішаної секреції
Підшлунковий сік - панкреатичний сік, розчин ферментів (переважно в неактивних формах), що виділяється підшлунковою залозою в дванадцятипалу кишку
Пір’я - рогове утворення шкіри птахів
Піраміди нирки - анатомічна структура мозкової речовини нирок
Плавальний міхур -, гідростатичний орган кісткових риб
Плазма крові - рідка міжклітинна речовина крові
Плазмалема – зовнішня клітинна мембрана.
Плазматичні клітини - групи клітин, утворені В-ліфоцитами, що виділяють антитіла
Пластиди – органели спеціального призначення, присутні тільки в клітинах рослин. Серед них виділяють пропластиди, хлоропласти, хромопласти, лейкопласти.
Пластичний обмін – сукупність процесів синтезу, що відбуваються з поглинанням енергії.
Плацента - структура, що забезпечує обмін речовинами між зародком і організмом матері в людини і ссавців
Плевра - оболонка, що вкриває легені, складається з двох шарів, „листків”
Плевральна порожнина - заповнена газами та частково рідиною порожнина між листками плеври
Плід - зародок, що розвивається в організмі матері, на останніх етапах внутрішньоутробного розвитку
Плід – кінцевий етап розвитку квітки.
Плодове тіло – орган вищих грибів, що формується під час спороутворення.
Плодолисток – видозмінений мегаспорофіл квіткових рослин.
Повітряні мішки - додаткові органи дихальної системи птахів
Повне домінування – форма взаємодії алельних генів.
Подвійна оцвітина – складається з віночка і чашечки, що мають різну форму і забарвлення.
Подвійне дихання - особливість процесу вентиляції легень птахів
Подвійне запліднення – відбувається в зародковому мішку квіткових рослин шляхом злиття двох сперміїв: одного з яйцеклітиною, іншого з центральною диплоїдною клітиною.
Подразливість - здатність клітини реагувати на зміни в оточуючому середовищі
Полігібридне схрещування – схрещування, що аналізується за характером спадкування трьох і більше генів.
Полімерія – форма взаємодії неалельних генів.
Поліп - стадія життєвого циклу багатьох кишковопорожнинних
Поліпептидний ланцюг – послідовність амінокислот в молекулі білку.
Поліплоїдія – геномна мутація, в результаті якої в каріотипі кратно збільшується кількість хромосом.
Полісома – сукупність рибосом на одній молекулі мРНК.
Полярне тільце – клітина, що утворилася під час мейозу в процесі овогенезу.
Порода – популяція тварин, створена людиною за допомогою штучного добору, характеризується високою продуктивністю, морфологічними та фізіологічними відмінностями.
Порошиця - клітинна видільна структура інфузорій та деяких інших найпростіших, „клітинний анус”
Постембріональний період онтогенезу – починається з моменту виходу організму з зародкових оболонок.
Потові залози - шкірні залози ссавців і людини, розташовані в дермі шкіри
Пояс верхніх кінцівок - відділ скелету людини та хребетних тварин
Пояс нижніх кінцівок - відділ скелету людини та хребетних тварин
Правильні квітки – через вісь можна провести дві або більше площин симетрії.
Приймочка – частина маточки, що розпізнає пилок свого виду.
Прилистки – частини листка обабіч основи черешка.
Прогестерон - гормон яєчників
Продуцент – автотрофний елемент екосистеми.
Прозенхімна клітина – у вищих рослин видовжена клітина із співвідношенням сторін не менше як 6:1.
Прокаріоти – доядерні організми.
Пролактин -гормон передньої долі гіпофізу
Прометафаза – друга фаза мітозу.
Проміжний мозок - відділ головного мозку
Пропріорецептори - тип рецепторів за походженням сигналу
Протонефрідії - орган видільної системи безхребетних
Протопласт – сукупність органел клітини.
Профаза – перша фаза мітозу.
Псевдоподії (ложноніжки, нібиніжки) -тимчасові випини цитоплазми в одноклітинних організмів і певних груп клітин багатоклітинних організмів
Прямий онтогенез – не передбачає змін життєвих стадій.
Пуголовок -стадія розвитку земноводних
Пульсова хвиля - хвиля поштовхоподібних коливань стінок великих артерій
Пульсуюча вакуоля – скоротлива вакуоля, органела спеціального призначення найпростіших (органоїд), що видаляє зайву воду з клітини.
Пучок Гіса - видозмінені клітини серцевого м’яза, що проводять збудження від серцевого вузла по міжшлуночковій перегородці
Районування – комплекс заходів, спрямованих на досягнення відповідності якостей тих чи інших порід або сортів до умов певної природної зони.
Рамапітеки - викопні мавпи, ймовірно, пов’язані з еволюційним становленням людини
Раси - людини, великі історично сформовані групи людей, які характеризуються певними морфологічними, ареальними та іншими ознаками
Рахіт - захворювання, важка форма авітамінозу D
Реабсорбція (зворотне всмоктування)
Регенерація – фундаментальна властивість живих організмів відновлювати втрачені структури та функції.
Редуцент – учасник екосистеми, що живиться мертвою органікою і забезпечує мінералізацію органіки.
Резус-фактора (Rh) - особливості крові, зумовлені наявністю певних білків у мембранах еритроцитів і плазмі крові
Рекогніція – приєднання амінокислоти до своєї специфічної тРНК під контролем ферменту.
Ренатурація – відновлення рівня організації білкової молекули.
Ренін - гормон нирок, що бере участь у каскадній регуляції артеріального тиску
Реплікація – самоподвоєння молекули ДНК.
Репродуктивні органи – органи, що забезпечують розмноження.
Ретровірус – РНК-вмісний онкогенний вірус.
Рефлекс - функціональна одиниця нервової системи, автоматична реакція організму на подразнення за участю ЦНС
Рецептор - спеціалізована клітина, здатна сприймати подразнення певного типу та генерувати у відповідь на нього нервовий сигнал
Рецесивність – властивість генів проявлятися у фенотипі тільки в гомозиготному стані.
Рибоза – моносахарид пентоза.
Рибосома – немембранна клітинна органела, складається з двох субодиниць, функцією якої здійснюється синтез білків.
Рибосомна РНК – входить до складу субодиниць рибосом.
Ризоїди – підземні вегетативні органи вищих рослин, що витконують функції коренів, але не мають ідповідної внутрішньої та зовнішньої будови.
Ризосфера – частина грунту в межах поширення кореневих систем рослин.
РНК-полімераза – фермент, що контролює синтез РНК.
Розвиток з неповним перетворенням - тип розвитку комах
Розвиток з повним перетворенням - тип розвитку комах
Розриваючий (дизруптивний) добір – форма добору, що спрямовує мінливість у двох різних напрямах, і при цьому спричинює елімінацію особин з середнім (проміж-ним) станом ознак. Наслідок – виникнення двох нових видів замість одного виду.
Ростові системи відкриті - тип ростової системи з необмеженим ростом
Ростові системи закриті - тип ростової системи з обмеженим ростом
Рот клітинний - клітинна структура для поглинання їжі інфузорій та деяких інших найпростіших і водоростей
Ротова порожнина - орган, частина травної трубки
Ротовий апарат - у комах – видозмінені кінцівки, що беруть участь у подрібненні або поглинанні їжі
Рухоме з'єднання кісток - тип з’єднання кісток у скелеті людини за допомогою суглобів
Рушійний добір – відбувається при змінах параметрів середовища або в процесі розширення ареалу і сприяє мінливості в певному напрямку, зсуваючи у відповідний бік норму реакції. Наслідок – заміна попереднього виду новим.
Сальні залози - шкірні залози людини та ссавців, розташовані в дермі шкіри
Свідомість - функція головного мозку людини, що полягає у відображенні дійсності в певних формах
Секретин - гормон дванадцятипалої кишки, який регулює секрецію соків шлунку і дванадцятипалої кишки
Секреція - процес виділення клітинами (органами) певних продуктів назовні або в судини, протоки, порожнини
Сенсорна кора - ділянка кори великих півкуль, що обробляє інформацію від органів чуття
Сенсорна система (аналізатор)
Сенсорні зони - ділянки сенсорної кори, пов’язані з первинною обробкою інформації певного типу
Середній мозок - відділ головного мозку
Серотонін - нейромедіатор
Серце - орган кровоносної системи людини та тварин
Серцевий цикл - періодичний процес зміни об’єму серця, що супроводжується закономірним скороченням і розслабленням ділянок серця
Сечоводи - органи видільної системи, парні трубчасті протоки, що виводять сечу з нирок
Сидячі листки – позбавлені черешків.
Симпатична нервова система - відділ вегетативної нервової системи, що відповідає за переведення органів у стан готовності до активних дій
Синантропні види - види тварин, які мешкають разом з людиною
Синапс – міжклітинне з'єднання, характерне для нервової тканини, де між нейронами утворюються нервово-м'язові і нервово-епітеліальні контакти.
Синоатріальний вузол - один з вузлів – водіїв ритму серця
Сироватка - розчин антитіл проти певного антигену
Система органів - об’єднання кількох органів задля спільного виконання певної функції (функцій) в організмі
Фізіологічні системи органів
Систола - фаза серцевого циклу
Систолічний тиск - тиск крові у великих артеріях під час скорочення шлуночків, верхнє значення при вимірюванні сфінгоманометром
Сітківка - шар клітин очного яблука, що сприймає світло та здійснює первинну обробку сигналів
Скелет вільних кінцівок - відділ скелету людини та хребетних тварин
Склера - зовнішній сполучнотканинний шар очного яблука
Слань (Талом) – вегетативне тіло нижчих рослин, деяких спорових рослиі та лишайників.
Слина - секрет слинних залоз
Сліпа пляма - ділянка сітківки, на якій немає фоторецепторів (у місті виходу зорового нерва)
Сновидіння - результат спонтанної активності певних ділянок мозку під час сну
Соматомедини -гормони печінки, що беруть участь у регуляції ростових процесів
Соматична нервова система - функціональний елемент нервової системи, що регулює діяльність м’язів
Соматотропний гормон (гормон росту) -гормон передньої долі гіпофізу
Сон - стан організму людини і тварин, при якому обмежений контакт із зовнішнім світом
Сосочкові м'язи - групи м’язів дна серця, до яких приєднуються колагенові нитки, що підтримують стулки клапанів серця
Соруси – скупчення спорангіїв у папоротеподібних, захищені покривальцем.
Спадкова (невизначена) мінливість – це індивідуальні зміни, які виникають у кожного організму незалежно від умов середовища і спадкуються.
Спадковість – фундаментальна властивість живих організмів.
Сперматозоїди - рухомі статеві клітини („чоловічі”, при оогамії)
Спермій – чоловіча гамета рослин, позбавлена джгутика.
Спинний мозок - орган центральної нервової системи
Спіральний, або кортіїв орган - периферійна частина звукосприймального апарата хребетних тварин і людини (рецептор слухового аналізатора)
Спорангії – органи спороношення у рослин і грибів.
Спорогон – спорофіт у мохоподібних.
Споролисток – спорофіл, видозмінений листок, на якому розміщені спорангії.
Спорофіт – життєва стадія рослин, на якій утворюються спори.
Стабілізуючий добір – форма добору, при якій підтримується стабільність певного фенотипу, що найбільш відповідає навколишньому середовищу, унеможливлюються будь-які зміни, звужується норма реакції.
Статевий добір – за Ч. Дарвіном – одна з форм природного добору що проявляється в суперництві особин однієї статі за парування з особинами протилежної статі.
Статевий процес – спосіб статевого розмноження, в якому беруть участь рухливий сперматозоїд і нерухома яйцеклітина.
Статевий член - зовнішній орган чоловічої статевої системи
Статеві гормони - гормон статевих та деяких інших залоз, що регулюють вияв статевих ознак
Статеві залози - залози змішаної секреції
Стереохімічна відповідність - подібність поверхонь двох молекул одна до одної
Стигма – світлочутливе вічко деяких одноклітинних водоростей.
Стовпчик – частина маточки, що поєднує приймочку і зав’язь.
Столон – підземний пагін, на кінці якого формується бульба.
Стравохід - орган, частина травної трубки
Стрижнева коренева система – складається з головного та бічних коренів.
Стробіл – скупчення споролистків.
Стулкові (атріовентрикулярні) клапани - клапани серця (між передсердями та шлуночками), утворені кількома стулками (2-3)
Субстрат – 1) - предмет, речовина або суміш речовин, на яких поселяються організми; 2) – речовина, на яку діє фермент.
Суглоб - структура, що забезпечує рухоме з’єднання кісток
Судини кровоносні - органи кровоносної системи, яким рухається кров
Судинноруховий центр - нервовий центр довгастого мозку, що регулює діаметр отвору судин (переважно артерій м’язового типу)
Сухожилля - частина поперечносмугастого м’яза, сполучнотканинний утвір, якою м’яз прикріплюється до кісток
Сфінктер - кільцевий м’яз, що виконує функцію регуляції пересування їжі шлунково-кишковим трактом
Тазові нирки - орган видільної системи наземних хребетних
Таксон – систематична категорія будь-якого рангу (вид, рід, відділ, клас, тип і т.д.).
Таламус - відділ головного мозку
Твірна тканина – у вищих рослин складається з клітин з тонкими оболонками, що постійно діляться і забезпечують ріст рослини.
Телофаза – остання фаза мітозу.
Темперамент - характеристика особистості людини, зумовлена типом вищої нервової діяльності
Терка (радула) - утворення на язиці черевоногих молюсків для харчування
Термінація – зупинка трансляції в ході біосинтезу білку.
Терморецептори - тип рецепторів за природою сигналу
Тестостерон - чоловічий статевий гормон
Тимозини і тимопоетини - гормон вилочкової залози
Тимус - (вилочкова, зобна залоза), залоза внутрішньої секреції
Тиреотропін - гормон гіпофізу, що впливає на щитоподібної залози
Тироксин і трийодтиронін - гормони щитоподібної залози
Тичинка – походить від мікроспорофіла, складається з пилкової нитки і пиляка.
Тичинкова нитка – частина тичинки, що кріпиться на квітколожі.
Тканини внутрішнього середовища -група тканин людини та тварин
Товстий кишечник - орган, частина травної трубки
Тонкий кишечник - орган, частина травної трубки
Травні вакуолі - тимчасові клітинні органели тваринної клітини, що утворюються при ендоцитозі
Трансгенні організми – організми, у чий геном введені гени, які забезпечують стійкість до пестицидів, шкідників, паразитів, несприятливих факторів довкілля.
Транскрипція – процес перенесення спадкової інформації з молекули ДНК на молекулу іРНК.
Транслокація – тип хромосомної мутації, полягає в перенесенні ділянки хромосоми в інше місце.
Трансляція – другий етап біосинтезу білку, на якому утворюється поліпептидний ланцюг.
Транспортна РНК – забезпечує рекогніцію і перенесення амінокислоти до місця трансляції на рибосомі.
Триплет – три розміщені поряд нуклеотиди в складі нуклеїнової кислоти, які кодують одну амінокислоту.
Трахея - орган дихальної системи (повітроносних шляхів)
Трипсин - протеолітичний фермент підшлункової залози
Тристулковий клапан - стулковий клапан правої половини серця людини (між правим передсердям і правим шлуночком)
Тромбін - активна форма ферменту, що бере участь у зсіданні крові
Тромбоцити - кров’яні пластинки; клітини крові, що беруть участь у зсіданні крові
Трофічна сітка – сукупність напрямків переміщення речовини в межах екосистеми.
Трофічний ланцюг – послідовний ряд організмів, поєднаних харчовими звязками, по якому біомаса переходить з одного трофічного рівня на наступний.
Трофічний рівень – сукупність учасників екосистеми, які належать до однієї категорії живлення.
Ультрамікроелементи – містяться в клітині в кількості не більше 0,00001%.
Умовний рефлекс - тимчасове функціональне об’єднання групи нервових клітин, пов’язане з утворенням зв’язків між різними безумовними рефлексами
Урацил – піримідинова азотиста основа, міститься тільки в РНК-ових нуклеотидах.
Фаг – бактеріофаг.
Фагоцитоз - спосіб надходження речовин у клітину, пов'язаний із вгинанням ділянки клітинної мембрани і утворенням травної вакуолі
Фасеткові очі -парні складні органи зору ракоподібних і комах, що складаються з великої кількості простих трубчастих вічок (оматидіїв)
Фенокопія – формування фенотипу без відповідного генотипу.
Фенотип – сукупність ознак і властивостей організмів, визначених генотипом і сформованих під впливом умов середовища.
Фермент - клас білків, що здатні прискорювати певні хімічні реакції
Фібриноген - розчинний білок плазми крові, який при певних умовах перетворюється на нерозчинний фібрин
Філогенез – історичний розвиток всього живого загалом та окремих таксонів – видів, родів, родин – до царств включно.
Фільтрація - процес утворення первинної сечі в клубочках нефрону
Фіна - стадія розвитку багатьох стьожкових червів
Фітоценоз – умовно обмежена відтворювана однорідна ділянка наземної рослинності, яку протягом тривалого часу формують популяції видів рослин з високою стабільністю видового складу.
Фолікул – компонент яєчника; міхурець, всередині якого дозріває одна яйцеклітина.
Фолікулостимулюючий гормон - гормон передньої долі гіпофізу
Формені елементи крові - клітини крові
Фосфорилювання – приєднання залишку фосфорної кислоти до органічної молекули.
Фоторецептори - тип рецепторів за природою сигналу
Фотоліз – розщеплення молекули води на гідроксильну групу і протон з допомогою квантів світла.
Функціональна залишкова ємність легень - об’єм повітря, що залишається в легенях після спокійного видиху
Характер - сукупність особистісних характеристик людини, що визначають взаємовідносини з іншими людьми та особливості поведінки
Хвороба - стан організму з порушенням нормальної життєдіяльності
Хемосинтез – процес синтезу органічних речовин з неорганічних за рахунок енергії, що виділяється при хімічних реакціях окиснення різних неорганічних сполук.
Хеморецептори - тип рецепторів за природою сигналу
Хітин – полісахарид у тварин (екзоскелет членистоногих) та грибів (клітинні стінки).
Хлоропласти – двомембранні рослинні органели, що містять хлорофіли та інші фотосинтетичні пігменти.
Хлорофіл – основний пігмент хлоропластів, за структурою являє собою порфіринове кільце, у якому чотири пірольних гетероцикли з'єднані між собою.
Ходильні кінцівки - кінцівки (членистоногих), що беруть участь в локомоції, переміщенні тварин
Холєцистокінін - гормон дванадцятипалої кишки, який регулює секрецію панкреатичного соку
Хорда - основа внутрішнього осьового скелету хордових, у переважної більшості редукується і заміщується хрящовим або кістковим скелетом тварин
Хребет - відділ скелету людини та хребетних тварин
Хребці - кістки, з яких складається хребет
Хроматида – нитка ДНК в складі хромосоми
Хроматин – ядерна речовина, що після фарбування видима у світловому мікроскопі; являє собою речовину хромосом.
Хромопласти – нефотосинтезуючі забарвлені пластиди, що замість фотосинтезуючого апарату містять каротиноїди.
Центр вдиху - регуляторний центр дихання у довгастому мозку
Центр видиху - регуляторний центр дихання у довгастому мозку
Центральна нервова система (ЦНС) - основна частина нервової системи людини та тварин, що складається з нейронів, з’єднаних у функціональні ансамблі
Центріолі – компоненти клітинного центру.
Центромера – центральна перетяжка хромосоми, до якої приєднується веретено поділу.
Цефалізація - концентрація нервових клітин на передньому кінці тіла з утворенням головного мозку
Циста - тимчасова форма існування багатьох одноклітинних організмів
Цитозин – піримідинова азотиста основа, входить до складу ДНК-ових і РНК-ових нуклеотидів.
Цитозоль – колоїд, що складається з суміші розчинених у воді органічних макромолекул – білків, жирів, вуглеводів, малих органічних молекул (амінокислоти, глюкоза, нуклеотиди, жирні кислоти), та неорганічних речовин.
Цитокінез – розподіл цитоплазми між дочірніми клітинами наприкінці мітозу.
Цитоплазма – внутрішній вміст клітини, складається з цитозоля і протопласту.
Цитоскелет – мережа білкових фібрил і мікротрубочок, що зсередини фіксують цитоплазматичну мембрану і пронизують внутрішній простір еукаріотичної клітини.
Ціанобактерії – фотосинтезуючі бактерії, що здійснюють фотосинтез з виділенням молекулярного кисню.
Цукровий діабет - гормональне захворювання, пов’язане з порушенням виділення гормонів підшлункової залози
Червоний кістковий мозок - кровотворна (гематопоетична) тканина, розташована в порожнинах губчастої кісткової тканини кісток
Череп - відділ скелету людини та хребетних тварин
Черепашка (раковина) - утворений неорганічними речовинами та білками захисний покрив тіла молюсків і інших тварин
Черепно-мозкові нерви - периферійні нерви, що відходять від головного мозку (12 пар)
Чиста лінія – гомозиготне потомство самозапильних рослин.
Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) - один з стандартних лабораторних показників крові
Шкіра - зовнішній покрів тіла ряду тварин і людини
Шкірно-мускульний мішок - покрів тіла деяких безхребетних тварин
Шлунковий сік - розчин травних ферментів та інших речовин (в т.ч. низькомолекулярних), що виділяється шлунковими залозами
Шлунок - орган, частина травної трубки
Шлуночок - частина (камера) серця людини та тварин
Шов - спосіб нерухомого з’єднання кісток
Шорстка ЕПС – ділянка ендоплазматичної сітки, на якій знаходяться рибосоми і відбувається синтез білків.
Штам – популяція мікроорганізмів, створена людиною за допомогою штучного добору.
Щитоподібна залоза - залоза внутрішньої секреції
Ядерце – одна чи кілька внутрішньоядерних структур, видимі в інтерфазній клітині і невидимі під час мітозу.
Ядро – двомембранна клітинна органела, що складається з оболонки, каріоплазми, хроматину, ядерця (одного чи кількох). Вміст ядра (каріоплазма) - щільний колоїд, що містить в основному білки і нуклеїнові кислоти.
Яєчка (сім’яники) - органи чоловічої статевої системи людини та тварин
Яєчники - органи жіночої статевої системи людини та тварин
Яйце птаха - запліднена яйцеклітина, з якої розвивається зародок, зі зародковими оболонками
Яйцеживородіння - форма розвитку зародків у хребетних тварин
Яйцеклітина – нерухома жіноча статева клітина кулястої форми.
Яцеродіння - форма розвитку зародків у хребетних тварин