"Тема 3. Тип Кишковопорожнинні"
Ключові слова: Поліп, медуза, ектодерма, ентодерма, мезоглея, жалкі клітини.
Головне в темі: Тип Кишковопорожнинні – група двошарових, просто організованих багатоклітинних організмів, що мають променеву симетрію. Стінка тіла складається з ектодерми і ентодерми, між якими знаходиться драглистий шар - мезоглея. Відомі дві життєві форми: поліп і медуза.
Література:
1. Брэм А.Э. Жизнь животных: в 3-х т.- М.: Терра, 1992.
2. Жизнь животных /пол ред. проф. Т.С. Расса. М.: Просвещение, 1983.
3. Акимушкин И.И. Мир животных: беспозвоночные. Ископаемые животные. – М.: Мысль, 1991.
4. Акимушкин И.И. Причуды природы. – М.: Мысль, 1981.
5. Я познаю мир. Удивительные животные: Энциклопедия для детей. Под ред. О.С. Бартенева. – Изд-во АСТ, 1999.
3.1. Будова та функціонування кишковопорожнинних
Тип Кишковопорожнинні – група двошарових багатоклітинних організмів, що мають променеву симетрію. Кишковопорожнинні населяють моря й океани, рідше прісні водойми; є як прикріплені та малорухомі форми, так і ті, що активно плавають (в багатьох відбувається чергування прикріпленої та рухомої стадій життєвого циклу). Розміри тіла від 1 мм (деякі поліпи) до 30 м (ціанея арктична). Всього нараховується близько 9 тис. видів кишковопорожнинних.
Стінка тіла обмежує внутрішню гастральну (кишкову) порожнину і складається з: ектодерми (зовнішній покрив, що виконує в основному функцію захисту) і ентодерми (внутрішній шар, що виконує травну функцію), між якими знаходиться драглистий шар - мезоглея (секретується клітинами екто- і ендодерми).
Мал. 3.3.6 Внутрішня будова гідри
1 – пупка, 2 – кишкова порожнина, 3 – рот, 4 – щупальце, 5 – чоловічі статеві клітини, 6 – ектодерма, 7 – ентодерма,
8 – опорна пластинка, 9 – травна система, 10 – залозиста клітина, 11 – епітеліально-м’язова клітина, 12 – нервова клітина,
13 – жалка клітина в спокійному стані, 14 – проміжна клітина, 15 – яйцева клітина, 16 – підошва
У багатьох кишковопорожнинних є також зовнішній каркас, що складається з вапна; він є спільним для колонії тварин і просічений канальцями, що з’єднують їх між собою. В ектодермі, особливо в щупальцях, є жалкі клітини (кнідобласти), контакт із якими викликає іноді серйозні опіки і навіть параліч (медуза-хрестовик, деякі актинії). Через ротовий отвір, оточений щупальцями, їжа попадає в гастральну порожнину. Травлення як внутрішньоклітинне (в травних клітинах ентодерми), так і позаклітинне (секреторні клітини виділяють речовини, що викликають розпад тіла жертви на клітини – мацерацію). Нервова система дифузійного типу – нервові клітини зіркоподібної форми, з’єднані між собою відростками.
Особливості будови та функціонування основних життєвих форм (поліпа та медузи) розглянуто далі.
Є дві життєві форми кишковопорожнинних: поліп і медуза. Деякі види всю дорослу стадію життєвого циклу представлені виключно поліпом (поліпоїдне покоління – сидяча, прикріплена стадія: гідра, коралові поліпи), інші – медузою (медузоїдне покоління – вільноплаваюча стадія). У деяких кишковопорожнинних життєві цикли складні зі зміною форм: поліпа (прикріпленої стадії) і медузи (вільноплаваючої стадії). Якщо в життєвому циклі домінує нерухома (малорухома) прикріплена стадія поліпа, може формуватися личинка (планула), що активно рухається та виконує функцію розселення (у морських форм).
Переважна більшість кишковопорожнинних – гермафродити. Розмноження статеве (типова оогамія з заплідненням в водному середовищі або на тілі материнського організму) та нестатеве (пупкування Мал. 3.3.6., фрагментація). При розмноженні пупкуванням утворюються колонії (корали).
3.3. Різноманітність кишковопорожнинних
Тип кишковопорожнинних представлений трьома класами:
Гідроїдні поліпи (гідрозої)
Сцифоїдні (сцифомедузи)
Коралові поліпи
Клас Гідроїдні
Гідроїдні поліпи (гідрозої) – тіло примітивної будови, гастральна порожнина мішковина і не має перегородок, в життєвому циклі у більшості видів чергування поліпоїдного та медузоїдного поколінь; покоління поліпів переважає над поколінням медуз.
Будова поліпа. Найбільш відомий прісноводний поліп гідра.
Мал. 3.3.7. Зовнішня будова гідри – схема
1 – підошва, 2 – щупальця. 3 – рот, 4 – молода гідра, що розвивається пупкуванням
Мал. 3.3.8. Зовнішня будова гідри
(http://www.denniskunkel.com/ Dennis Kunkel Microscopy, Inc. / Dennis Kunkel.)
Електронні мікрофотографії гідри, видно підошву, щупальця та рот тварини
Тіло складається з мішкоподібного тулуба, підошви і щупалець, які оточують ротовий отвір, що веде в кишкову порожнину. Тіло двошарове, в ектодермі присутні покривно-мускульні, нервові, залозисті і жалкі клітини (більшість їх локалізована на щупальцях, що виконують функції захисту і нападу). Мал. 3.3.6. Ентодерму утворює невелика кількість покривно-мускульних і нервових клітин, основну масу складають травні та секреторні клітини. Дихання здійснюється всією поверхнею тіла. Травлення головним чином внутрішньоклітинне, здійснюється клітинами ентодерми, що поглинають їжу шляхом ендоцитозу. Проте, деякі клітини виділяють у порожнину кишки травні ферменти. Неперетравлені залишки з клітин викидаються в порожнину тіла, з якої струмом води віддаляються через рот. Нервова система дифузійного типу, складається з розкиданих по всьому тілу нервових клітин. Завдяки скороченню волокон (виростів покривно-мускульних клітин) поліп здатний робити рухи (скорочення та вигинання тулуба, рухи щупалець тощо). Нестатеве розмноження поліпів здійснюється пупкуванням.
Клас Сцифоїдні
Сцифоїдні (сцифомедузи) – клас кишковопорожнинних, в якого активноплаваюча стадія медузи переважає в життєвому циклі.
Будова медузи. Медуза нагадує перевернений і сильно сплющений поліп (в деяких діаметр зонтика досягає 2 м). Мезоглея розвинена набагато сильніше і, по суті, представляє основний вміст медузи. Травна система більш складна, сильно розгалужена. Пересування медуз у воді здійснюється за реактивним принципом. На відміну від поліпів, є примітивні органи фоторецепції (багатоклітинні вічка, в деяких навіть з примітивними лінзами, утвореними драглистою речовиною), здатні диференціювати ступінь освітлення, і статоцисти - органи рівноваги. Розмножуються статевим шляхом. З яєць утворюється вільно плаваюча личинка (планула), яка прикріплюється до субстрату, перетворюючись на поліп. Поліп фрагментується, верхня його частина відокремлюється, утворюючи дисковидну личинку, з якої формується доросла медуза.
Представники: аурелія, коренерот звичайний, люцернарія.
Клас Коралові поліпи
Корали – переважно колоніальні форми. Тіло окремої особини-поліпа циліндричне, рот на верхньому кінці тіла, оточений щупальцями. Окремі особини з’єднані одна з одною системою канальців, які дозволяють обмінюватися в межах колонії поживними речовинами. Колонії формують зовнішній вапняний скелет, з ним пов’язано утворення коралових рифів. Розмноження нестатеве (пупкування) і статеве, без чергування поколінь (є лише поліпоїдна стадія).
Два підкласи – восьмипроменеві корали (червоний корал, альціонарія, морське перо) та шестипроменеві корали (актинії, мадрепорові корали та ін.).