"Тема 17. Тварини і довкілля"

17.1. Рідкісні та зникаючі види тварин. Охорона тварин

17.2. Значення тварин в природі та господарстві

Ключові слова: заповідник, біосферний заповідник, національний парк, трофічні зв’язки, топічні, форичні, фабрічні зв’язки.

Головне в темі: Розглянуто основні питання охорони тваринного світу та природоохоронних територій, типи зв’язків тварин у природних співтовариствах.

17.1. Рідкісні та зникаючі види тварин. Охорона тварин

На території України, включаючи акваторії Чорного і Азовського морів, мешкає близько 45 тис. видів тварин. Хордові тварини представлені рибами і міногами (разом з підвидами їх приблизно 170 видів), земноводними (17 видів), плазунами (21 вид), птахами (близько 400 видів), ссавцями (108 видів). Решту видів складають безхребетні, з них близько 35 тис. видів — комахи. Певна кількість видів тварин в Україні є ендеміками та субендеміками; так, ендемічними для України є 12 видів хребетних. Своєрідними центрами, де найбільше ендеміків, є Карпати та Крим.

В Україні приділяється багато уваги охороні, відтворенню та використанню диких тварин, перш за все хордових, через їх вразливість і цінність. Суттєво збільшилася кількість видів, занесених до Червоної книги України. У друге її видання (1994 р.) занесено 382 види тварин (проти 85 у 1980 році): гідроїдні поліпи (2 види), круглі черві (2), кільчасті черві (7), ракоподібні (26), павукоподібні (2), багатоніжки (3), комахи (173), молюски (12), круглороті (2), риби (32), земноводні (5), плазуни (8), птахи (67), ссавці (41).

Охорона тварин, види яких занесені до Червоної книги України, здійснюється шляхом обмеження їх використання, посилення відповідальності за незаконне добування або знищення, створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду у місцях, що мають важливе значення для цих тварин, розробки і виконання спільних міжнародних науково-дослідних програм та планів дій. За Законом України про Національний екологічний фонд передбачено, зокрема: будівництво, розширення та реконструкція розплідників і ферм для розведення диких звірів та птахів з метою їх розселення в природному середовищі; заходи щодо боротьби з браконьєрством; оптимізація роботи гідровузлів ГЕС на Дніпрі, Дністрі та інших, обводнення природних нерестовищ, будівництво міграційних каналів, штучних нерестовищ з керованим гідрологічним режимом; створення кріогенного банку генофонду цінних промислових видів риб.

Найбільш захищеними є природні комплекси, до складу яких входять рідкісні та зникаючі тварини, в межах територій природно-заповідного фонду. Станом на 1 вересня 2003 року (джерело: www.aboutukraine.com/reserves/) природно-заповідний фонд України включає біосферні та природні заповідники (16 природних і 4 біосферних заповідники), національні природні парки (11 національних парків ), регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальною площею близько 2,4 млн. гектарів, або 4 відсотків території країни. З цих земель надано в користування установам природно-заповідного фонду майже 0,5 млн. гектарів.

Заповідниками в наш час оголошуються території, що мають загальнодержавне значення. Національна екологічна мережа включає частину земель країни, на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти. Крім того, до складу екологічної мережі входять окремі прибережні ділянки акваторії Азовського і Чорного морів.

Мал. 3.17.55 Схема розміщення заповідників в Україні

Біосферні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюється з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів. У біосферному заповіднику територія поділяється на такі зони: заповідну з режимом абсолютної заповідності, буферну з диференційованим режимом охорони і антропогенних ландшафтів з режимом збалансованого природокористування.

Національні природні парки – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Основними завданнями їх є збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів, створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів, проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони довкілля та ефективного використання природних ресурсів, проведення еколого-освітньої роботи. Територія національного природного парку поділяється на такі функціональні зони: заповідну з режимом абсолютної заповідності, регульованої рекреації з диференційованим режимом охорони, стаціонарної рекреації та господарську з режимом збалансованого природокористування.

Закон України про Національний екологічний фонд передбачає в природоохоронних територіях такі найважливіші заходи:

Будівництво, обладнання, реконструкція і розширення приміщень, призначених для проведення науково-дослідних робіт, пропаганди природоохоронних знань і створення експозицій, об'єктів зв'язку в заповідниках, національних природних парках, ботанічних садах, дендрологічних парках, зоологічних парках та парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва з метою збереження та відтворення природних екологічних систем і пов'язаних з діяльністю цих установ.

Створення центрів для розведення рідкісних та зникаючих тварин і рослин.

Розроблення проектів створення територій і об'єктів природно-заповідного фонду та організації їх територій.

Діяльність щодо збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення.

Створення центрів і банків генетичного матеріалу тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення.

Здійснення заходів щодо відновлення корінних природних комплексів на заповідних територіях.

17.2. Значення тварин в природі та господарстві

Як відомо, взаємини між організмами різних видів у природних співтовариствах дуже різноманітні. Основними є трофічні (харчові) зв'язки між видами, що представляють у виді ланцюгів (мереж) живлення, у яких показано, якими організмами живляться представники даного виду і для яких видів вони самі, у свою чергу, є харчовим ресурсом.

Мал. 3.17.56. Основні трофічні ланцюги в природному угрупованні

Разом із трофічними (харчовими) зв'язками, за пропозицією В.Н. Беклемішева, екологи виділяють ще три основних типи зв'язків:

Топічні – зміна умов місцеперебування одного організму в результаті життєдіяльності іншого; зокрема, якщо один вид знаходить на іншому укриття та житло. Як приклад, можна навести використання дерев видами, що гніздяться в дуплах, чи коралових рифів - дрібними рибами.

Форичні – участь одного організму в поширенні іншого. Зазвичай в ролі транспортировщиків виступають різні тварини, що можуть поширювати як насіння (і інші призначені для поширення структури) рослин – зоохорія, так і переносити інших, дрібніших тварин – форезія.

Фабрічні – використання одним організмом іншого організму (живих, мертвого чи продуктів його життєдіяльності) для будівельної діяльності. Так, птахи вживають для будіування гнізд сухі гілочки, вовну ссавців, траву, листки, пух і пір’я інших видів птахів і т.п. Личинки ручейників будують будиночки зі шматочків кори, листків рослин, піщинок і уламків раковин, а то і з раковин з живими молюсками дрібних видів.

Значення тварин в житті людини важко переоцінити. Одні тварини є джерелом харчування людини, промислової сировини (переважно це свійські тварини). Велике рекреаційне значення має спілкування з тваринами, тому багато видів утримується в домівках людей. Інші є збудниками хвороб, шкідниками культурних рослин, зерна і зерно продуктів і т.п.